Військовій справі Анатолій Собкевич присвятив вісім років свого життя, хоча завжди мріяв працювати на землі. Демобілізувавшись за станом здоров’я майже рік тому, він взявся втілювати цю ідею в реальність та заснував екоферму.
Тепер разом з родиною він вирощує на Житомирщині екзотичний шафран, зелену спаржу, відому українцям ще за часів козацької доби, та артишок, популярний за кордоном. А ще продовжує сміливо мріяти – зокрема, про створення на березі річки агротуристичного комплексу для відновлення та зустрічей побратимів.
"Нішева тріада" на Житомирщині – спаржа, шафран та артишок
Анатолій розпочав службу у Десантно-штурмових військах 2016 року. Тоді долучився до 95-ї бригади, що дислокувалася в Житомирі, а пізніше продовжив військову кар’єру в Бердичеві. У місті з часом купив будинок.
Як учасник бойових дій, ще до повномасштабного вторгнення чоловік отримав два гектари землі на Вінниччині, що й досі перебувають в оренді. Проте з появою власної землі він вирішив заснувати власну справу в агросфері – щоб водночас і мати заробіток, і не нашкодити ґрунту. Тож з часом у ветерана з’явилася присадибна ділянка площею понад 50 соток на Житомирщині та ще одна – площею в 55 соток – під Бердичевом.
У серпні 2025-го, після восьми років військової служби, Анатолій звільнився за станом здоров’я та поринув в аграрну справу. У Житомирській області минулої весни разом з родиною він заклав перші 20 соток спаржі – дещо нестандартного продукту для сучасних українців, але досить популярного за часів козацтва. Восени Собкевичи також висадили 2,5 сотки шафрану на власній ділянці та дві сотки у колег-партнерів, а цього року додадуть перші 100 кущів артишоку в тестовому форматі.
Унікальний шафрановий чай та амбітні плани на майбутній розвиток
Екоферма ветерана працює у форматі сімейної справи – до роботи долучаються його дружина та донька. Культури, які вони вирощують, мають різну сезонність, тож річний цикл аграрія заповнений повністю. Спаржа – ранній весняний овоч відкритого ґрунту, а після збору врожаю та скошування рослин, в холодну пору року, "прокидається" шафран. Працювати з ним доводиться на світанку, поки бутони ще закриті, а прямо під час сортування Анатолій продає свіжу спецію в прямому ефірі в соцмережах.
Щоб отримати всього один грам готової спеції, необхідно зібрати вручну та перебрати понад 200 квіток, відокремивши червоні ниточки-приймочки для висушування. Проте родина ветерана вигадала цікаву фішку, побудувавши безвідходне виробництво.
"Минулого року з першого врожаю шафрану ми висушили пелюстки. Раніше в класичній технології вони просто викидалися як відхідний матеріал або ж максимально використовувалися в той самий день чи наступного дня на весіллях, коли ці квіти розкидають, бо це дуже гарна фіолетова квітка з яскравим кольором. Але вона цей колір дуже швидко втрачає, буквально через добу стає вже як прозора маса. Ми розробили новий продукт — назвали його шафрановим чаєм. Взяли ці пелюстки, висушили, і вони зберігають частинку користі від спеції, дають насичений золотисто-зелений колір і цікавий новий смак. У світі так не роблять. Це в нас вийшло таке безвідходне виробництво. Тому що в нас стоїть сушарка і ми просто подумали — а чому б і не спробувати? Оскільки воно все одно пропадає, отак зберегли трохи користі. Запит на продукт є, треба працювати", — ділиться секретами чоловік.
На повну врожайність шафранова плантація має вийти за три-чотири роки, і до цього моменту родина планує розробити повноцінну лінійку продуктів із додаванням спеції та налагодити колаборації. А взагалі у планах Анатолія – перетворити власну екоферму на багатофункціональний комплекс у форматі зеленого туризму та побудувати простір для ретриту ветеранів.
"Там буде кілька класних туристичних локацій, можливо, якийсь курс із виживання проводитиму, бо за плечима є військовий досвід, і я його не хочу закопувати, а прагну якось використати в цивільному житті. Воювати більше не можу, то давайте робити щось інше. А якщо мені нудно стане, я собі буду старим хіпстером у кріслі-гойдалці біля річки сидіти й дивитися на захід сонця", — підсумовує чоловік.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, як ветеран із Полтавщини Андрій Пидорина будує агробізнес після війни.
Фото: "Журнал Житомира"
