Майже три роки російського полону стали для маріупольця Олександра Гуділіна випробуванням, яке назавжди змінило його життя. Психолог за освітою, він із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист рідного міста, а згодом пройшов через колонії та СІЗО на території РФ. Вижити йому допомогли самодисципліна, навчання та творчість навіть у нелюдських умовах.
Після звільнення у грудні 2024 року Олександр оселився у Вінниці. Там він допомагає колишнім полоненим і ветеранам повертатися до мирного життя, а також працює журналістом, розповідаючи історії тих, хто пройшов війну і неволю.
Рішення залишитися і боронити місто
До війни Олександр Гуділін працював психологом у Маріуполі, допомагав ув’язненим та заарештованим. У 2022 році, ще до 24 лютого, чоловік ухвалив для себе рішення – у випадку вторгнення він не буде тікати, а візьме до рук зброю.
«Я відчував напружену атмосферу, яка наростала, і вирішив: якщо почнеться повномасштабна війна або обстріли посиляться, я залишуся і буду захищати своє місто», – розповідає Олександр.
Незабаром чоловік і справді став військовим: разом із побратимами він охороняв шпиталі та станції швидкої допомоги, брав участь в евакуації загиблих військових і цивільних. Найболючішими були втрати серед товаришів по службі.
«Перша втрата була найважчою. Потім психіка притупляється — приходить емоційне оніміння, але біль від втрати тих, хто ще вчора був поруч, дуже сильно давався взнаки. Після повернення мені довелося працювати з психотерапевтом, щоб осмислити пережите», – згадує він.
З березня 2022 року Олександр брав участь в обороні комбінату імені Ілліча, який опинився в оточенні.
«Іноді було страшно, особливо під час ближнього бою на відстані кількох метрів. Але водночас відчував і драйв – коли повертаєшся з завдання живим, п’єш каву, тебе переповнюють емоції», - згадує захисник.
Наказ здатися в полон
12 квітня 2022 року Олександр разом із приблизно 1200 українськими військовими отримав наказ про вихід у полон. Це рішення стало психологічно важким: ще вчора – зі зброєю і відчуттям свободи, а тепер – необхідність її залишити.
Полон тривав 2 роки і 8 місяців. За цей час Олександр пройшов вісім місць утримання — від ангарів у селищі до колоній і СІЗО в Ростові. Він згадує масові побиття, обшуки, допити та важкі умови існування.
Попри постійний тиск і нестачу їжі, полонені намагалися підтримувати одне одного. Вони організовували імпровізовані лекції, ділилися знаннями, говорили про професійний досвід, подорожі, життя поза війною. Для Олександра навчання і творчість стали способом вижити та не втратити себе.
Повернення і нова місія
Після звільнення у грудні 2024 року на відновлення фізичного та психологічного стану Олександрові знадобилося близько двох місяців. Сьогодні він живе у Вінниці та працює з тими, хто, як і він, повернувся з полону або з фронту.
«Полон – це частина мене. Сказати, що цього не було зі мною, неможливо. Шлях відновлення — це прийняти цей досвід, зробити висновки, знайти свої сильні сторони, віддзеркалити себе в інших людях і прийняти це як частину себе», — розповів чоловік.
Окрім психологічної допомоги, Олександр працює журналістом для інтернет-видань Вінниці та Донбасу. У своїх матеріалах він розповідає про досвід колишніх полонених і ветеранів, намагаючись донести до суспільства історії виживання, болю та сили духу.
Нагадаємо, раніше veteran.com.ua розповідав історію захисника Маріуполя Володимира Чертушкіна, який 37 місяців провів у полоні.
Фото: Суспільне Вінниця
